Ординці дикі, хто дав право вам
Вершити на землі народів Долі?
Чужої крові випили доволі,
Доволі в світі спричинили драм.
Татари, українці, латиші...
Усіх тут важко перерахувати...
Хто дав вам право бути їм за ката,
Вам, що не мають серця і душі?!
І досі вам не йметься, досі ви
Смерть сієте щодня в усіх усюдах.
Людьми назвати важко, ви — не люди,
Майбутнє ваше у... сльозі вдови.
Горіти вам в пекельному вогні,
Ви не знайдете прощення довіку!
Дружину, маму, сина, чоловіка...
Хоронять через вас десь день-при-дні.
