Твої цілунки - то безмежний гріх -
Із присмаком арабіки й робусти;
Та на мені ще більший гріх розпусти...
І щемний лоскіт від нічних утіх.
Твої вуста - то дотик юних снів;
Травневі томні пахощі конвалій.
Відкрита щирість в посмішці ласкавій;
У джерелі безмежних відчуттів.
Твоя жага - то нескінчений шлях;
Шалений впад у вир гріхопадіння...
Переплились в нім сумнів і тремтіння,
І незбагненний сором й тихий страх.
Твоя любов - то запізнілий гріх,
Та на мені таємний гріх омани...
В цих ласках - ніжний смуток Роксолани
Й одвічна пристрасть вікових утіх...
Збулись солодкі мрії юних снів,
Заплутавшись у морі почуттів.
Шалено впали ви, поете!
У вир любовного атлета...
