Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Аліна Чиж: З весною наодинці - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ulcus, 17.03.2019 - 14:56
Зрадливе сонце каже про веснуІ хочеться писати щось мімішне Про те, як світ прокинувся зі сну, Про що зимою мріялося вишням. Про те як птася скубає траву, Кубельце мостить, шкрябаючи бляху, Про що коти співають чи ревуть Чи від любові, може, чи зі страху? Чого випрошує сусідський пес, Змітаючи хвостом зіпріле листя, Чому підсніжник у смітті воскрес, Чому прогноз про шторм таки здійснився... Уже давно так хочеться весни, Земля тепла так прагне до вологи, Щоб забуяти зіллячком рясним І далі попросити літа в Бога...
дякую відгукнулась на ваше запитання, бо якраз сьогодні писала. щодо вашого твору, то не буду писати зауважень - нехай весна надихає й далі (навіть мовчки)
гаразд. але ж не скажу нового - ви самі знаєте, про що. упродовж усього твору ви дотримуєтеся суміжного римування, окрім перших двох рядків (ще з «окриляй»-«дай» якось змиритись можна) це дуже впадає в око. а ще, зважаючи на чудові художні засоби і бездоганну граматику, одразу ставиш собі запитання: «чомуууу?» не знаю, чи то конструктивна критика, але суб‘єктивний дискомфорт - точно!
Дуже дякую! Так, ритм і римування мені не дуже дається, я завжди вважала, що потрібно йти за музою, за власним відчуттям, а правила вторинні. Та коли порівнюєш себе з іншими, навіть з Вашим твором, закрадається хробачок сумніву у власній бездоганності. Отож, є над чим працювати! Адже ми не Мауглі, а поети!
ви праві абсолютно, що поклик музи важливіший, іноді можна взагалі нехтувати усілякими правилами, і не виникатиме жодних запитань. а коли ж пісня звучить, і лиш одна якась нотка здіймає брови, то її не можна не помітити... я про це. ви дуже класно пишете і можете не дослухатися до моїх пересторог, але я побачила і зреагувала саме так
|
|
|