Порепана душа, як верх старого черевика,
У тріщинах запилених – дороги за життя.
Усьому, що оточує, вона завжди відкрита,
Народжує у всесвіті великі почуття.
І хто шляхи підкорює, повинен пам'ятати,
Сьогодні тобі зручно йти, а завтра - мозолі,
Та черевики ношені можливо поміняти,
Душа на вік дарується у нашому житті.
Усе, що є довкола, у ній відображається,
Готова зігрівати нас у хвилях теплоти,
Але тривоги, болі рубцями залишаються,
І тільки для байдужості тут місця не знайти.
