Я ніжним дотиком до шиї,
Збиваю подих твій легенький,
По твому тілу наче шовк,
Летять поцілунки голенькі.
І кожен дотик, наче хвиля,
Що заливає до нестями,
Й кидає нас на саме дно,
Щоб, обмінятися місцями.
І губи твої, грають на жилах,
Язик наче меч, робить шрами глибокі,
Ти росписала всі малюнки,
Які колись були одинокі.
Твоя "творчісь"на світі найкраща,
Іншої годі й жадати,
Розмальовуй й на далі рубці,
Щоб щиро ми могли кохати.
