Яка ти гарна на портреті,
Красиві плечі, голова,
Та над усе люблю в сонеті,
Як дар Творця, твої слова.
Немов звичайні - особливі,
Бо ти не просто їх ведеш,
А ніби камені звабливі
У храм Поезії кладеш.
У храм душі, свойого серця -
Коханий мій, навіки мій -
Я ніби чую: б'ється, б'ється
І тане в мові дорогій.
Коханих, вірністю сповитих
У грішнім світі не злічить,
Однак в рядках несамовитих
Це неповторністю звучить.
Твоя поезія - як річка
Де виграє жива вода.
І вірю я, що ти правічна,
Прекрасна завжди й молода.
Яка ти гарна на портреті,
Красиві плечі, глова...
Та над усе люблю в сонеті
Як дар Творця - твої слова.