Лети, мій ангеле, лети!
Буває шлях, що манить нас квітками,
Тривожить істина, любов - одна,
Заманить диво істин бережками,
Й приходить дівчина - твоя весна!
І ти пізнаєш, щастя є у тому,
Щоб вірити в красу життя доріг,
Минає день, а ти підеш до дому,
А ти знов ступиш - рідний цей поріг
Так дивно нас прохає не забути
Все те, про що так довго мріяв, знай,
Що тільки щастя у душі ледь чутно
Торкнеться нас як квітка чарівна.
Бо все минає, навіть та дорога,
Що нас вела до хатку у селі,
Твоє життя - то вічна Перемога,
І ім'я сильне - залишає слід.
Пізнати щастя, прилети бажанням,
Як ангел подаруй краси роки,
Тому коханням у серцях розтане,
І затуманяться красиві бережки.
Люби життя! Твори так невідомо,
Щоб ти літав, як ангел в небесах!
І буде вірити в життя свідомість,
А підсвідоме - квітка в пелюстках.
Бо наші дні - минають, не забути,
Що щирість днів - не тільки забуття.
І будуть вірити в кохання люди,
І вітер степом тихим повертав.
Й тобі він ніс не тільки нічку сонну,
Але і ранок, новий світлий день,
Й метелик сяде знов на підвіконня,
Тобі дарує і до тебе йде.
Дарує все, про що лиш тільки мрієш,
До тебе я приходжу у цей час,
І тільки палять теплі вітровії,
Як Сонцем неба, як хмарками чар.
03.02.2019. 13:27.
ID:
825004
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 11.02.2019 16:13:12
© дата внесення змiн: 11.02.2019 16:13:12
автор: VitaLina
Вкажіть причину вашої скарги
|