Я не знаю, але чомусь я щаслива!
І начебто ж причин очевидних немає...
(У невдячності до життя себе звинувачую)
А, можливо, просто скоро весна розквітає...
Як же сильно на неї чекаю!
Або ж місяць уповні так згубно на мене впливає...
Я не знаю...
Я так хочу тебе обійняти!
Без умовностей і непотрібних вагань...
Я би хотіла від щастя посеред вулиць кричати!
У фейсбук, інстаграм, телеграм...
І куди іще там!
А, можливо, це все - лиш черговий обман...
І навіяв цей настрій туман...
Та, здається, мені вже на все це начхати...
(Альона Хомко,2019)
