Пронизує мозок ночами відлуння
думок, що від тебе пливуть.
Якби запитав хто: «для кого живу, я»…
Сказала б: «для тебе… живу».
За тебе віддати і душу не шкода,
ти – сонця танок у вікні.
Від долі вагома моя нагорода,
розрада і пломінь в мені.
Як з юності мрія – реальний і справжній
мужчина: і маг, і митець.
Ти сон нерозгаданий і неосяжний,
віршів унікальних взірець.
Тебе у тобі не втомлюсь відкривати,
наповнюю щастям всі дні.
Й приємно для тебе життя вишивати
на сонячному полотні.
