Пристрасть
Кохатися... у прірві... між зеніту
З безодні народити грішний рай...
Торкнутися висот. Немов з граніту
Спадає небо у ванільний край...
Розпустності напитись з поцілунку,
І заплести в волосся небосхил,
Від пристрасті немає порятунку
Літати можна і без крил....
Розбитися...частинами... в полоні
зірками вкрите дике відчуття....
І скласти Всесвіт у тяжкі долоні
Із грішністю вдихати все життя...
Юлія Сунка 24.03.2018
