Для мене це важливо. Розумієш? Дуже важливо..Я хочу знати і відчувати, що ти зі мною. Що ти поруч і підтримуєш мене так, як я підтримую тебе, коли ти цього потребуєш або, коли Я бачу, що тобі це потрібно..Або коли ти дозволяєш мені тебе підтримати. Я хочу, щоб ти питав, як пройшов мій день, так, як мені буває цікаво, як насправді пройшов він у тебе. Я хочу, щоб ти відповідав правдиво. Щоб тобі справді було цікаво, як я почуваюся, так, як мені цікаво, коли я питаю тебе про самопочуття, і чи ти не захворів раптово. У той момент я б не хотіла боятися відповісти тобі, що я почуваюся погано, коли буду почуватися не дуже добре. Я хочу, щоб ти питав, як мій настрій, так, як я питаю тебе. Я хочу знати, що тобі приємно зі мною спілкуватися, так, як мені приємно спілкуватися з тобою. Я хочу знати, що ти ніколи мене не осудиш. Я хочу знати, що ти хвилюєшся за мене. Я хочу щоб ти вірив мені. Я хочу знати, що я важлива для тебе настільки, наскільки ти важливий для мене,
може навіть більше.
Я пишу тільки про те, що хочу я, але не знаю чого хочеш ти. І коли я питаю тебе про це - ти мовчиш. Мовчиш, коли я кажу тобі про щось незрозуміле, ти мовчиш, коли злишся, ти мовчиш, коли тобі сумно. Мовчиш тоді, коли не знаєш, що сказати, на відміну від мене. Просто тому, що
ти - не я.
І я знаю про це, тому не вимагаю від тебе більше нічого, бо я знаю,
що ти - не я
і, не можеш думати так як я, читати мої думки чи щось подібне. Ти не можеш робити те, що я хочу тільки тому, що - я хочу. Я просто знаю, що
ти - не хочеш.
І я знаю, що не можу тебе змусити.
Ти не думаєш про це. У цьому вся суть. Бо якщо ти щось хочеш, то ти це робиш логічно, правда? Дивно, але я не розумію.
І я тону у своєму безсиллі. Швидше за все,
я - сама
створила для себе випробування у якому програю. Тону в тисячі своїх "Я хочу" і не знаю як бути.
І мені сумно від цього.
Ти не підтримуєш мене, більше того:ти навіть не знаєш, коли мені це потрібно. Ти не питаєш, як пройшов мій день, як я почуваюся чи який сьогодні в мене настрій. Більше того:
ти нічого не питаєшся.
Ти не знаєш мене. Не знаєш, які книги я читаю, що я люблю їсти чи люблю я взагалі готувати. Ти не знаєш що я можу. Хоча,
я сама цього не знаю.
Та попри все ти дивуєшся, бо ти не знаєш і
не намагаєшся дізнатись.
Та це не заважало мені запам'ятовувати тебе. Як ти реагуєш в різних ситуація, що ти можеш сказати. Не завжди, щоправда, але часто я знаю який ти.
Ти не знаєш який мій улюблений колір чи те, що я люблю не всі числа у яких є 9.
Чому ти цього не знаєш?
Я, також, не знаю, який твій улюблений колір чи інші подібні дрібниці. І я знаю чому:
ти не дозволяєш мені дізнатися.
Ти не даєш мені пізнати себе. І не кажеш чому.
Я не знаю, яка причина, але щось сталося. Я не розумію. Я сумую за тобою таким, який ти був раніше. Хоча я знаю дещо інше: ти хороший, я ще більше розумію, який ти насправді хороший. Та не розумію, що не так? Що змінилося? А може
ти мене більше не любиш?
Я хочу бачити, що ти мене любиш. Я хочу бути твоєю частиною.
Я просто хочу бути
твоєю.
Розумієш?
ID:
821389
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.01.2019 20:19:49
© дата внесення змiн: 01.03.2019 14:21:58
автор: Рія
Вкажіть причину вашої скарги
|