Зима, матінка морозів і снігів,
Яку ж красу ти твориш на землі.
Снігів-пирини, шубки всіх рослин.
Оздоблюєш усе ти невкруги.
А в плату за свої труди,
Приймаєш радість й сміх.
Щирі емоції і спів малих,
Діточок, які так чекають тебе.
Навіть дорослі люблять,
Твої холодні обійми.
Адже саме у зимку багато
Людей знаходять кохання.
Якщо ти зникнеш то за тобою піде
Настрій і новорічні емоції усіх.
То ж завжди приходь до нас,
І радість буде лунати навкруги.
