«Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, — невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог»
#Ліна_Костенко
Я скрізь своя, водночас і чужа –
така вже доля чи підступна карма,
завжди у всьому є своя межа,
що грає роль суворого жандарма…
Чи зазирала за межу хоч раз?
Я не зізнаюсь вам про це публічно,
перелік злетів і гучних образ
зі мною з часом відлетять у вічність…
Я сумніваюсь, чи існує Бог,
або можливо він зовсім незрячий -
не бачить війни протягом епох,
не помічає злочини звірячі…
Прощає всім підряд страшні гріхи -
чи це розумна місія Господня?
Здається, до молитви став глухий -
між нами нині виникла безодня…
Звичайно, згодом нас розсудить час -
у кожного відбудеться прозріння,
хтось мріє полетіти на Парнас,
когось тримає на землі тяжіння…
