* * *
Якщо нікого не любив,
То ти не жив, а існував.
Бог світ й на те створив,
Щоб ти її ще тут пізнав.
Любов, як пісня, без кінця,
Якщо така колись знайдеться,
Вона постукає в серця
І там луною одізветься.
Ми тільки пишемо слова,
Уста ж мелодії шукають.
І двом з’єднатися пора
І лиш тоді, коли кохають.
Коли загадують зорю,
Що їм на щастя впасти має.
Коли знайдуть весну свою,
Що білим цвітом розквітає.
Коли й сніжинка не остудить
Оті гарячі почуття.
Тоді вона твоєю буде,
Тільки одна, на все життя.
4.04.2004р.(Михайло Чир)
