Куди летиш, тремтлива зірко в небі?
Не заблукай, бо навкруги пітьма,
Всіма галактиками Всесвіт дивиться на тебе,
І розкодовує благословення, які шле Земля.
Твій син летить, тримає руки на штурвалі
Немов на теплій шиї вірного коня,
З яким ділив і радість, і печалі,
Якого не нагайка, а земне тяжіння обійма.
Дивлюсь тобі услід в нічній порі –
Мізерна грудочка землі в порепаних долонях
І уявляю: так літав Екзюпері.
Згадався вогник що займався на крилі,
Немов послання у Світи Безмірної Любові.
Напевне і в тобі є часточка тепла,
Що з його серця бризкала вогнями,
І ти летиш мрійливо між зірками
В глибоку ніч, в сузір’я Антуана,
Великого романтика і мрійника – Де Сент Екзюпері.
