Приходив Ти до мене уночі,
Поправив коси ніжно на плечі,
Накинув ковдру, вкрив мене легенько,
І біля мене сам приліг близенько.
Губами до моїх губ притулявся.
Почула, в чомусь тихо зізнавався.
Руками охопив мене в «кільце»,
Навік попала я в Твоє «сільце».
Медово пахли так Твої вуста,
Можливо, ми зустрілись не з проста?.
Може, це з Неба. даний такий знак.
Щоб ми не розминулися ніяк.
А Ти мене так ніжно обіймав.
Таку жагучу ласку дарував.
Тремтіли наші душі і серця…
І не було тим пестощам кінця…
Ось ранок у віконце зазирнув,
Сльозу тихенько Ти мені змахнув.
Серця бентежно бились в унісон,
Як боляче, що це був лише сон.
22. 11.2018 р
