Можна, я залізу до тебе у ванну?
Вода така гаряча, що спочатку аж холодно.
І тіло не знає, в який бік вигинатися.
Світ тисне на нас, аж доки ми не приберемо форми
двоногих машин із рожевої плоті,
Світ оформлює нас у м'які виставкові манекени.
Можна, я забуду всіх, поза колом твого мерехтіння?
Лиш на секунду, на мідь дверної ручки,
Яку ти повернеш, аби вийти з мене геть.
Все затягнуто латексом. Тонка плівка, реалістичні відчуття.
Все запорошено тальком, Все вкрито слизом.
Ти чуєш плюскіт води? Ти бачиш бризки? Це я.
І я вже лізу у воду. По кісточку. Скидаючи одяг.
Кривлячись від жару. Вкриваючись мурашками.
Тягнучи до тебе пальці, що сходяться парою
То можна, чи як?
*стрибаю*
для О.
