А я собі тебе загадаю
багато-багато,
від краю до краю,
на день і на ніч,
тет-а-тет, віч-на-віч,
надовго, без часу,
у нотках із джазу,
зі смаком тіла,
щоб аж затремтіла.
Без діалогів я,
одна біологія,
лиш ти в монолозі,
я ж буду не в змозі,
тебе буду пити,
вплету коси-віти,
щоб вічно, до схочу,
так хочу, так хочу…