Я вип’ю всю тебе до дна,
Потрішки буду смакувати,
Для мене ти ковток вина,
Який уміє чаклувати…
Я п’ю неначе з вуст твоїх
І голова йде кругом знову.
Я стрів свою любов і гріх,
Як герб гіллячку калинову.
Я знов пишу слова про те,
Що крає серце, гострить муки.
І ти у хмарах полоснеш,
Де розбрелись чужі розлуки.
Ти знов мовчиш – немає слів,
І я мовчу, смакую тишу.
Я ще не весь в вогні згорів,
Тебе ж ніколи не залишу.