У слів є особливість – не вмирати,
І сказані слова, неначе птахи…
Вони виходять в світ і через грати,
Бо є і діаманти, і невдахи.
В. Назарук
Коли болем в душі слова,
Роблять рани на ній жахливі,
То й ростуть, наче тринь-трава,
Бур’янами на дикій ниві.
Та проте, як блищать слова,
Діамантами в цьому світі,
Я б до ранку їх цілував,
Щоб змогли вони довго жити.
Позбирайте такі слова,
Відберіть з них святе насіння.
Буде вічно трава жива,
Коли пустять вони коріння!
Цікаві роздуми))) 
