Анжеліка розгубилась,
Погляда в кутку на нішу...
Чоловік прийшов з роботи
Не як завжди, а раніше.
Він щось хоче пояснити,
Виправдовується зразу,
Анжеліка догадалась -
Щось приховує, зараза.
- По тобі я, милий, бачу,
Хочеш розіграти драму?
Що за ніжності телячі?
Говори відверто й прямо!
- Ну... ти ж знаєш, дорогенька,
Я не вчитель і не ректор,
В мене фірма чималенька,
Я - поважний там директор.
Відбуваю всі наради,
І успішний, всім на диво,
Делегації стрічаю,
Дбаю за корпоративи.
Мусить бути шеф розкутий,
Це не просто забаганка,
Зараз так повинно бути...
Словом - в мене є коханка!
- Господи, яка це радість!
Що ж ти не сказав раніше?
А я завжди так боялась...
- Германе, вилазь із ніші!
Відсвяткуємо всі разом,
Бо це все-таки подія,
Вип'єм дружно за коханку,
Хай вона десь там зрадіє!
Завести амури всякі
Молодий не завжди зможе,
Мати любку в твоїм віці -
Це уже на подвиг схоже!
Ім'я не наше - Анжеліка, а Герман, зовсім як німецьке...
Родина буде з них велика... як сімейство шведське!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зараз модно все об"єднувати (райони, громади), то чому б не жити разом з коханками і коханцями! Щиро дякую, Сергію, за таку дослідницьку роботу! Радісного Вам настрою і щасливого дня! Дуже Вам рада!