серпень проростає в мене
сяйвом ліхтарів променистих
тишею вулиць нічних
розриває шкіру і синцями пролазить всередину
ясенем безлистим.
наповнює мене всю теплом
холодним.
до кінчіків пальців
і мерехтить синім вогником в оці
застрибує на плечі сірою ковдрою
у серці дрімає калачиком
тріпоче метеликом десь під ребрами
я сміюся і плачу у обіймах його туманів
лагідних.
пушинками із кульбабок осідає непомітно
на самому дні.
цвіте зорями що тремтять в калюжах
самотніх.
падає дощами по щоках
асфальтними.
входить в легені запахом чаю
зеленого і цигарок.
і тече у моїх капілярах судинах артеріях
холодною морською водою
солоною.
у якій зазвичай золотаве сонце купається
і зігріває ранок своїм першим теплом.
у волоссі плутається немов дитина або голуб.
і живе поцілунком на лобі
останнім.
мій дім під дахом дірявим його пурпурових хвиль
я візьму його з собою у осінь
як беруть книгу, парасольку чи біль.
