|
присвячений воїнам-куховарам
Хлопці варили борщ! Пахло дровами й димом,
Понад вкраїнським полем, птахи летіли клином.
Кухня як чорногуз, дзьобом уверх до неба,
Ласий вогонь тріщить, палить поліно* грáба.
«Друже, подай води! - Глянь, у кутку відерко!
Бач, на плиті казан, вже червоніє декó.
Сонце обід пасе, впоратись би швиденько.
Ось бурячки лежать! Їх покриши хутченько».
Вправно забулькотіла бульба з лавровим листом,
Додати солі вмірку, кухар знавець із хистом.
Морква лежить на дошці й біла як сніг сметана...
А за широким полем, ворог пихтить незваний.
Ласо у скóвороді смажаться цибулини,
Жастко шкварчить сальцé, в роті додало слини.
Хлопці творили борщ! Згадали кухню і маму,
Бувало рідко м’яса, хоч би удавсь на славу.
Дві капустини тлусті – тріснуть... аж перестиглі!
Ріжуть ножем на двоє... Хлопці такі щасливі!
Пріє навариста юшка, мліє у нірці миша,
В пахощах замлоїло, певно і томну тишу.
В мисці петрушка-пані, маленька в'язка, куца,
В перців і помідорів - зачервонілись лиці.
А часники бородаті - горді у зеленині,
Буде смачненький борщик, хлопці радіють днині!
«Слава!» - хтось крикнув збоку - кухарям польовим,
Хлопці вже ріжуть хліба, збавився в трубі дим.
Черпає в дно полóник*, кожному свою мірку,
Дух поміж всіх вітає, як у козацькому війську.
Треба їм силу мати, борщик не із сокири,
Страва - це екзотична, справляться богатири.
Воїн високий ростом, хрестик поцілував,
Дай нам сьогодні, браття, вдосталь зробити справ.
Хлопці поїли борщик... В кожного була мрія,
Бачите мирне небо, там де його Україна.
Поліно* -
дровина, (обрубок) оцупок; полінце, поліняка, зб. поліняччя.
Декó* - бляха, жарівниця.
Полóник* - те саме, що ополóник, розливна ложка.
ID:
802807
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 12.08.2018 00:43:12
© дата внесення змiн: 11.04.2020 14:19:03
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА
Вкажіть причину вашої скарги
|
Яскраві картини, здобрені сподіваннями...
