Здається, розплавляться мізки,
Пече... Як безжально пече...
Повітря розталі огризки,
Хитаються зтоплені вщент,
І подих згубився, в задусі,
І погляду більше нема,
Замутнені цяточки мружу,
Шукаючи нові слова,
Та даром... Не видно утіхи,
Змивається краплями все,
Лиш губи солоно промиті,
Лиш потом залите лице,
А спраги прогіркла неволя,
Шукає нового життя,
Як чайка, кричить моя доля,
Віщує: "Іде вже гроза..!"
