Глубокий мир деревьев и радости,
мир золотого сечения протоптанных детьми тропинок,
мир тревоги, вырастающей из спокойствия,
с трудом входит в зиму, словно заступ в мартовскую землю.
Кто теперь будет думать о замёрзших ручьях?
Кто будет заботиться о беспризорных,
похожих на диких гусей на берегу:
остались тут, зазимовали,
и лёгкие их распадаются, как сухая виноградная листва.
Дни настали такие, что не успеваешь следить за календарём.
Краткое перетекание света из темноты в темноту.
Краткое забытьё птиц в зимнем небе.
Музыка не умещается на коротких волнах.
Но хватит роптать, – говорят друг другу
дикие гуси на зимних берегах, – давайте держаться вместе,
согреваться нашей гусиной верой.
Мир ещё оставляет после себя привкус липы и радости.
И зимние дни без снега,
словно стихи без рифм –
лишены блеска, лишены лёгкости,
зато не лишены смысла.
(Перевод с украинского)
+ + +
Глибокий світ радості і дерев,
світ золотого перетину протоптаних дітьми стежок,
світ тривоги, яка виростає зі спокою,
важко входить у зиму, ніби заступ у березневу землю.
Хто тепер стане думати про замерзлі ставки?
Хто тепер стане дбати про безпритульних,
схожих на диких гусей на березі:
залишились тут, зазимували,
і легені їхні розпадаються, як сухе виноградне листя.
Дні тепер такі, що не встигаєш слідкувати за календарем.
Коротке перетікання світла з темряви в темряву.
Коротке пташине забуття в зимовому небі.
Музика, яка не вміщається на коротких хвилях.
Але годі нарікати, - говорять одне до одного
дикі гуси на зимовому березі, - тримаймося купи,
гріймося нашою гусячою вірою.
Світ ще лишає по собі присмак липи і радості.
І зимові дні без снігу,
ніби вірші без рим –
позбавлені блиску, позбавлені легкості,
проте не позбавлені сенсу.
