Твій образ сам для себе я створив,
Від тебе, справжньої залишив тільки ім'я,
Тепер все думаю, кого я полюбив -
Тебе, чи це моє нове творіння.
Тебе ж я, справжньої в обіймах не тримав,
Не пестив, смаку губ твоїх не знаю,
Та уві сні їх часто цілував
І говорив, як палко я кохаю.
З тобою зустрічались ми щодня,
Перезирались, словом обмінялись,
Та уві сні - це справжня маячня -
Не раз палким коханням ми займались.
Бо ти в житті холодна, наче лід,
Така чужа, далека від кохання,
А образ твій - немов весняний цвіт -
Він викликає трепетне бажання.
І все ж кого тоді я покохав,
Хто душу й серце гріє та тривожить -
Це образ твій, що я намалював,
Чи справжня ти, яка любить не може?
