Ліна Костенко
ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
ВЕЧЕРНЕЕ СОЛНЦЕ
До завтра, солнце! Кланяюсь за день!
Заката диск, спасибо за усталость.
За просветленный чащ лесных Эдем,
За васильки, что поле разбросало.
За твой рассвет, за полдень золотой,
За луч успеха, озарявший мило,
За то, что вновь покроется листвой,
За все, что время в осень проводило.
За ширь небес, еще за детский смех,
За что должна или могу осилить.
Закатный луч, благодарю за всех,
Кто души от бесчестья защитили.
За то, что вдохновенью даст росток,
За мир, где кровь и слезы не пролиты.
Закатный диск, благодарю за срок,
Отпущенный для нужных слов в молитве.
Благодарю, Валюша. Eсли вы сообщите мне свою фамилию, ваши стихи с моим переводом будут изданы в журнале "Русское поле" Ассоциации русских писателей Молдовы. Переводы делала по заказу редакции.
