***
вона в знемозі їй вже скоро вісімнадцять
її хвилює все що може бути ним
її лякає те що може бути ним
і в голові гелікоптерів танці
коли подібне щось запалює рум’янці
і страх і спрага й замішання і коли
коли запитує себе: коли? коли?..
коли гелікоптерів шал спаде уранці
впаде униз в стрімку безодню подушо́к
об чіткість пружних форм зламавши хтиву спину
її пронизує деміургійний шок
вона встає ще затемна поки ми спим
вона вмиває руки розминає глину
вона вже ліпить те що стане потім ним
