Ластівки літають низько-низько.
Відчувають крилами негоду.
Знаю я: гроза вже близько-близько,
бачу нитки блискавок на сході.
Як же я люблю таку погоду:
дощ іде тихенько за вікном.
Мирно краплі падають додолу.
Рідко дуже чути звуки грому.
Ти і я на кухні за столом.
П'ємо чай з лимоном й бергамотом.
Мовчимо, і тишу цю блаженну
лиш псує нерівний ритм дощу.
Не зважам і ведемо далі нашу
дивну бесіду німу...
