Слова, то ключ до серця, до душі.
В них так багато, що і не сказати.
Разом і смуток і радощі.
Та чи правдиві вони?
За кожним з них стоїть думка,
А думка різна.
В кого вона зла, а в кого щира.
І теплить на серці і вірити хочеться словам.
Слова велика сила в руках того,
Хто вміє ними керувати.
Від нас залежить,
Що вийде з того.
Біль чи радість?
Слова не дурощі,
Але багато хто грає ними, веде свою гру.
А в інших серце завмирає.
Душа болить, але мовчить.
Не має сил сказати.
Перемагають почуття сумні,
І знов слова страшні наносять рани.
Та вже другим, усім.
Закрити вуха, очі, почуття.
І чути голос душі - ось це важливо.
Почувши її, не скажеш й слова,
Бо зрозумієш сенсу немає,
Казати кривду, краще замовчи.
Повернеться вона до тебе, мовчи.
Та не забуть відкрити вуха,
Щоб почути, як чужа душа кричить.