Знайти себе, знайти її
Знайти тих нас посеред неба
Коли на крики: "захисти!"
Не чути більш те зле: "не треба"...
І гниє все, що є думками
На рани солі прикладають
І ті, хто був недавно Вами
Вас більше знати і не знають
Не крають серця тихі трелі
Не чуєш інших, інші хто?
Ті злі засніжені алеї
Під снігом ніжили добро
Цілунки пар на лавках в парку
Дитячий сміх, розмови всюди
А той, хто "не тримає марки"
Для інших зник, бо люди судять
Об груди розбивають подих
Зривають лемент в голові
І люди теж виходять з моди
Стають старі, не ті, чужі...
Без гри не можуть, так звикають
Таврують болем простоту
А потім, як і всі, зникають
Зникають навіть попри гру
Ту злу незриму тятиву
Котру життям назвали люди
Я ось уже собі порву
І так, що і не чутно буде
Без роду племені думки
Без права жити в чиїх мізках
Коли вони втекли з душі
Збирає і душа "валізки"...
Чатує в темряві початок
Що неможливий без кінця
Хтось міг би Нами, знаєш, стати
Та залишились ти та я...
