А я не сплю вже сім ночей,
А я все думаю про нас:
Як не зводив ти з мене очей,
Вбачаючи ці тисячі гримас.
Їх ваблять лиш обличчя риси,
А тебе ж цікавить серцевина:
Як з цієї ма́лої актриси
Виходить злобності лавина.
Ти хочеш знати відповіді всі
На мої, такі складні, загадки.
Чи є щось в одинокій тій сльозі,
Чи то лише твої догадки?
