А ти пішов й забрав з собою музу,
Уже й немає місця для туги,
У серці вже давно морозна стужа,
Чи ж я була тобі не до снаги ?
Чи не радів коли сміялися очима?
Чи не тремтів увесь торкнувшися руки?
Мільйон питань і ні одна причина,
Як відповідь не може підійти.
Я згадую тебе у кожному моменті,
Фантоми твої заховалися у тіні;
Ти грав на мені як на інструменті,
Але тепер твої пісні сумні.
Я в цьому світі бачила продажних,
Зрадливих, злих я бачила, та лиш біда
Що я тебе віднесла до відважних,
І думала, що в зрадниках тебе нема.
А по тобі мені уже ніщо не страшне
Моя душа вже випита до дна.
А ми, як кажуть, це вже день вчорашній,
Який ще просто не згорів до тла.
Kraus M / October 2017
#MK #kraus #poetry
(Виправте "місця"- без м*якого знака). 
