Все почалося тихої, ясної днини…
За що Україна страждає та гине?
Розлючений дим не стихає,
Ці постріли, вибухи…
А навіщо? – ми запитаєм,
Жили і горя не знали,
Врожаї на нивах збирали.
Маки цвіли, айстри, суниці,
Жито зеленіло, колосилась пшениця.
Прийшла війна і все ламає,
Життя та мрії забирає.
Скільки ще буде чекання,
Смутку, горя, страждання?
Але є у нас надії,
Що скінчаться ці події.
Стихнуть постріли гармат,
Не будуть люди помирать,
А в щасті й мирі будуть жити,
А ясне сонце - їм світити.
Лабунська Марія, 9 клас