Музи й мухи разом не літають!
Скажете: чому? Такий закон!
Мабуть кляті мухи щось та знають…
Приклад: в нашій Раді — їх сезон!
Музи — найпримхливіші тварини - :
Клич, годуй, милуй і колисай…
Все одно — як вприндиться — все! Глина!
Умовляй її — не умовляй…
Гіршої не бачив я тварюки -
Руки в боки — і не підступай!
Інша справа - це звичайні мухи -
От де вдячність — просто через край!
Творчість і натхнення - просто муки.
Муза, як приперлась — жди біди…
А коли навідуються мухи -
То любові - більше ніж куди!
Мухи, поділюся, - то не бджоли:
Жал нема і меду не дають.
Жодного не було і ніколи
Разу, коли мухи мед несуть.
Комарі — то зовсім інша справа
Гірше Музи кров із всього п'ють,
Ще й, до речі — їм не треба слави
І нема претензій, як їх б'ють!
Муза ж, не даремно, справжня жінка…
Як чого собі наковерзе -
Ти хоч головою бийся в стінку -
Як ослиця стане й не везе.
Далі хоч цілуй її у дупу,
Хоч даруй дарунки — все дарма.
Хоч впадай, хоч за сідниці щупай.
Поки не злащиться сама…
Хоч ставай на лікті чи коліна,
Хоч купуй мільйони їй троянд
І, скажіть-но люди: не скотина?
Навіть як цілуєш її в зад!!!
І мені набридло справді слухать:
Про характер мух лайливих слів,
Що пристала, як до чогось муха –
Ви іще не чули Музи спів!
Всі Сирени зразу замовкають,
Проковтне міліціянт свисток -
Їх собаки навіть не чіпають,
Зацвіта, маскуючись, кілок!
Всі пожежники летять, як на пожежу,
Всі художники затягують паски -
Розсуває навіть обрій межі,
Всохлі квіти розкривають пелюстки!
Ти її омиєш, витреш ноги,
Схилиш ніжно писок між грудей,
Тиснеш олівець, що маєш змоги,
Пишеш щось хороше для людей …
А, що в Раді пишуть — не для нас!
Муз у Раду зроду не пускали -
Грає не музичний контрабас,
Пишуть те, що мухи нашептали.
Ну а я, чекаючи на Музу,
Шмаркаю, збиваю мух на зліт.
Загрібаю, наче купу хмизу,
Запускаю віршики у світ.
