Родина разом, та нема тебе,
Ручне, пухнасте і запасливе створіння.
Згасає день і Новий рік гряде
Та згасло і в твоїх очах життя проміння.
В сім’ї була ти однією з нас.
Тобі «привіт» казали, мов людині,
Та невблаганний і жорстокий долі час,
Хоч ми тобі раділи, мов дитині.
Хатинка прибрана і в кухні сум.
Ця втрата сльози витискає.
Вже серця твого не почуємо ми стук
Тебе вже, Сонька, серед нас немає.
Прости, не завжди ми уважними були,
Не завжди брали в руки – ти того хотіла,
Не вірили, що ти підеш від нас колись,
Хоч знали, що прийде така хвилина.
І твій останній крок до наших рук.
Ти, певно, дякувала, що тебе любили.
Не мала ти ні друзів, ні подруг,
для тебе ми були твоя родина.
