Ти кажеш «люблю» й виростають позаду крила
Всю твою ніжність мастити б на хліб, як мед
У тобі вміщається все, ти – моя слабкість і сила
Разом з тобою цураюся всіх забобонів й прикмет.
Ти кажеш «скучаю» й знову підносиш до неба,
Бо твої обійми – найкращі у світі ліки
Триматись за руки й більше нічого не треба,
Засинати на твоєму плечі, цілувати повіки.
Ти кажеш «приїду» і я найщасливіша в світі
Буває ж отак, що зустрічі – найцінніше
Вивчаю тебе губами і проростають квіти,
В тобі і в мені прокидається найніжніше.