Нема сенсу в житті, як не маєш мети,
Залишайся мій сину собою.
По життю, як той воїн сміливо іди,
Буть готовим щомиті до бою.
Свою совість синок у багні не змочи,
Щоб не мучитись потім від болю.
По дорозі важкій не спиняйся йдучи,
Не картай за підніжки недолю.
Мужнім будь, світ не любить слабких,
Не змарай свою честь... там у полі.
Не згуби свою гідність у буднях важких,
Не згубися в тім вічному колі.
Наче з вишні в саду опадуть пелюстки,
Дні летять, як розгнуздані коні.
Як молочний туман сину ляжуть роки,
На твої з часом вицвілі скроні.
Отож слабість синок у стремена вложи,
Не виглядай подачок від неба.
Свою славні діла, як той зір збережи,
Залиши добру пам'ять про себе.
