Самотнє місто, в дощові ночі,
Таке чудове, таке не схоже.
І я милуюсь, бо спати - злочин
І відчуваю: я будь-що зможу.
А Дощ змиває весь бруд із вулиць,
Весь той непотріб, що ми лишили,
Щоб біль й образи скоріш забулись,
Щоб ми простили і нам простили.
А Дощ чи плаче, чи то співає,
Мене уносить у мрії різні.
Й вогонь у серці моїм палає
Від цього плачу, чи може пісні.
Й життя пульсує у моїх скронях;
Любов, я знаю, все переможе.
І я ховаю в своїх долонях,
Святі та вічні, ці Сльози Божі.
