Знавісніла весна
Спокушає запахів храмом,
Хриплий крик
Прожитої криги
Заховається в тіні хреста,
Стануть старими рани...
Під ранок
Заспіває пірнате подвір’я.
“Повір їм” -
Прошепочуть
Перевтілені крила дерев.
Я виходжу на ґанок,
Легені ковтають
Свіжий світу шматочок.
Я кричу,
Аж у горлі дере.
А очі -
Ледачі,
Відпочивають,
Пірнаючи в першу траву.
Я знаю:
Я - значу,
Для декого - значу,
І значить,
І значить - живу!!
