Смерть огорнула тебе теплими крилами,
Повела за собою у край вічного сну,
Руками своїми ніжними
Забрала душу твою.
Загасила безжально вогонь у карих очах,
Відібрала подих з грудей.
Як так безжально вона могла,
Розірвати на частини мене?
Я би душу свою віддала,
Серце б з-під ребер дістала,
Як би був наймізерніший шанс,
Як би смерть плоди свії віддавала.
Та нажаль, лише сльзи течуть,
Крик розриває груди.
Спи спокійно, найвірніший мій друг.
Спи і чекай - поруч скоро я буду.
