СЛЬОЗА СИЗОКРИЛОЇ ЛЕЛЕКИ
Скажи, чому блестить сльоза у тебе лелеко?...
чому у печалі, журі... ти летиш так далеко?...
крізь грози, у чужі світи за океани моря-
і залишаєш, у смутку свій рай луги і поля.
За тобою ,плачуть стрункі клени і тополі...
замріяні cмерекові ліси райський берег Дністра
в Золоту Осінь вітер зриває листя від болю...
не чути, курликання- бо прийшла осіння пора.
У золотавих покосах не видно сизокрилу птицю,
засинає зажурена Діброва стоголосий гай до весни-
засіває, твої сліди сніговієм хуга зима білолиця
щоб навесні ,для тебе знову цвіли білосніжні сади.
Туди, куди летиш.... там немає морозу заметілі зими...
худерлиця ,не дре... не мете намети кучугури високі-
Сонце зігріває тіло теплом ,а душу спалює від самоти-
і чужа земля, вовчою тугою стогне- в серце одиноке.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ, ЧАЄЧКО!
