Я не можу повернути назад
Вже мною пройдений шлях.
І час зупинити не вийде ніяк
В світлі сонця потоплений рай.
Без повертання спраглого часу назад
Стрілка годинника люто біжить.
Секунди тихо потопають в смутку,
А я на краю одна.
Бо час ніяк не вернути
Він втікає з рук моїх наче птаха з клітки.
Я стараюсь ніжно торкнутись його
Та він надто колючий .
Зупинись, зупинись хоч на мить,
Дай вдихнути ніжності осінь.
І торкнутись опавших листків,
Що золотом покрила осінь.
