гуляючи в зеленім оксамиті!
наприклад: шотландські сосни –
ну, з чим їх порівняти? гуляючи у літі.
це літо незвичайне: млосне, високосне.
гуляючи в зеленім. може, ще й молочне, таке тепле.
далеко десь там чується мукання корів.
я з мукою співав би, з мукою ходив
не зеленою лукою, а безтурботно:
в зеленім оксамиті, в зелені, як по воді.
ходімо вдвох так лунати-ходити:
ти та сільський закоханий хлопчина:
і ніч, і день нам стелять зелені оксамити,
оце нам така поважна причина.
а про хлопчину мріють всі сільські дівчата,
ще й їхні матері. ходімо до зорі,
а мамі скажеш, ти гуляла оксамитом,
щоб бути чесною перед прекрасним світом.
там дикі троянди – від їхніх пахощів
стаєш дурна й розумна одночасно,
ясно?
ти теж співатимеш:
елегії, канцони, гімни й дифірамби,
ідилії, еподи, – і епіталами!
ти співатимеш так, і тоді
побачиш: всі корови дояться вершками,
коли чують твій спів, що, як пахощі диких троянд.
я прославився в війнах авторитетних рок-банд.
поглянь на мої знамениті шрами!
а на серці немає. не думай про це,
скажи мені зелене оксамитове слівце.
там високе різнотрав'я дихає прохолодою ввечері,
і здається, тепер не серпень,
а легковійний квітень надворі.
я, мов сосна шотладська, стоятиму тут довго,
щоб ти мені повірила, мов вітрові трава:
ох, це любов, кохана. хай світ там загруз в неправді,
а любов – не обмане: то буде правда жива,
і ми тоді, мов діти щасливі, розповиті
поділимо всі радощі в зеленім оксамиті,
на килимі з нарцисів. ми наловимо срібних струмків,
і карасиків, і метеликів! – і золотих жуків.
спатимемо в казці, мов під ковдрою, під зірками.
там далеко так само, як тут, казяться
технологічні цивілізації, –
хай розкошлані ранки, й мої зашкарублі шрами
будуть нам незаперечним свідченням
нашої невразливости перед лицем всесвіту
за твором: velvet green, jethro tull
ID:
768426
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.12.2017 00:03:48
© дата внесення змiн: 28.12.2017 11:52:55
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
