Зако́ханий у ві́денські розва́ги,
Хова́ючись за батьківські звитя́ги,
Чекаєш на дару́нки щедрі до́лі,
Втіша́єшся від розбиша́ки - во́лі …
А потім повертаєшся до Львова -
Який так вабить го́ре - музикантів,
В полоні мрій і чарівного слова
Сміятись над хале́пою тала́нтів …
У ньому зустрічаєш ти Софію -
Таку прекрасну, ду́малося, мрію.
Пережива́єш. Їй всього п’ятнадцять років.
Заради неї королеву ста́виш збо́ку …
Вона з тобою. Ти уже літаєш.
Фантазіями душу й серце кра́єш …
Останні фо́ринти мов вітер проліта́ють.
І роки ... роки теж потро́хи утіка́ють …
Вона не ви́терпить…
Полюбить польського поета.
Це не найгірше.
Це - життя соне́ти …
І що ж ти зробиш, пане Станісла́ве?
І як здолаєш цю свою несла́ву?
А я збудую в місті цім теа́тр!
"Я не поет. Я тільки мецена́т!"
А в нім зіграють, може пе́ршою, виста́ву
Того, кому нада́ла ти, Софіє, перевагу.
"Ти думаєш, що отруї́ла графську кров?
Ні, ти лише поси́лила любов …"
"Я знаю, що між нами ціла вічність,
Я одина́дцять років зда́тися не міг" ...
В театрі цьому є своя магі́чність,
Він не на палях. Граф там сам прилі́г …
Нема й гроша уже на поховання
І люди не прийшли вклонитися востаннє…
Одні казали потайки: "... масон",
А інші вже чекали на повстання …
Пройшли віки, та скарбківська любов
Виставами звучить на львівській сцені.
Ось так свій гонор граф той поборов,
Віддавши все насправді Мельпомені …
*історія з життя Станіслава СкарбекаМузична композиція з допомогою ШІ
Варіант пісні
Зако́ханий у ві́денські розва́ги,
Хова́ючись за ба́тьківські звитя́ги,
Чекаєш на дару́нки щедрі до́лі,
Втіша́єшся від розбиша́ки - во́лі …
А по́тім поверта́єшся до Льво́ва -
Який так ва́бить го́ре - музика́нтів,
В поло́ні мрій і чарівного сло́ва
Сміятись над хале́пою тала́нтів …
У ньому зустріча́єш ти Софі́ю -
Таку прекра́сну, ду́малося, мрі́ю.
Пережива́єш. Їй всього п’ятна́дцять років.
Заради неї короле́ву ста́виш збо́ку …
Вона з тобо́ю. Ти уже літа́єш.
Фанта́зіями ду́́шу й серце кра́єш …
Останні фо́ринти мов ві́тер проліта́ють.
І ро́ки ... ро́ки теж потро́хи утіка́ють …
Вона не ви́терпить. Такі́ життя сюже́ти.
Втече́. Полю́бить по́льського поета.
Це не найгі́рше. Десь їй буде кра́ще.
Життя сонети. Не назве́ш іна́кше.
І що ж ти зро́биш, пане Станісла́ве?
І як здолаєш цю свою гірку́ несла́ву?
А я не зда́мся, я вклоню́ся Мельпоме́ні,
Слова́ зі сце́ни полетя́ть в світ незліче́нні …
В моїм театрі гра́ють пе́ршою виста́ву
Того́, кому нада́ла ти, Софі́є, перева́гу.
"Ти ду́маєш, що отруї́ла гра́фську кров?
Диви́ся, тут на сце́ні оживе́ любо́в …
Вона з тобо́ю. Ти уже літа́єш.
Фанта́зіями ду́́шу й серце кра́єш …
Останні фо́ринти мов ві́тер проліта́ють.
І ро́ки ... ро́ки теж потро́хи утіка́ють …
