Тепле море вечірнє і барви від заходу сонця,
Тихо човен мій плине кудись у не звідану даль,
Я вдихаю блаженні ковтки морського повітря,
А воно таке чисте й коштовне як первинний кришталь.
Десь відблиски сонця на хвилях губляться тихо,
І тиша морська відбирає від мене сумне,
Саме тут всі проблеми забуті, все лихо,
Тут лиш вітер холодний хіба що війне.
Подарована тиша,і прибій вкритий піною густо,
Крики чайок шумних і пір’їни жар-птиць на воді,
Тут перлини в рядах ніби дари виблискують чисто,
Я пройдусь по піску і прозорі підніму камінці.
Раптом щось зашуміло море зникло і його вся краса,
Я розплющую очі й розумію це був тільки втомлений сон…
Але раптом в долоні миготить той кришталь що знайшла,
Що ним промені місяця розпалюють денний вогонь….
