сова любила відпочивати тихо, поки ніхто її не бачив і не дивився. Одного дня, сидячи на паркані,
вона була здивована, коли раптово прибіг кенгуру. тепер це вже не може здатися дивним, але сова
почула кенгурушепіт ні до кого зокрема:
– заєць згубив свої окуляри. ну, він почав дивуватися!
в цей час місяць з'явився з-за хмари, і там лежав на траві заєць у потоці сліз, що текли по траві потоком,
а також новонароджений тритон, і сидів верхи на гілочці куща хтось, мов бджола, якось нерухомо.
заєць тремтів в ажіотажі, бо без його окулярів він був абсолютно безпорадним. де були його окуляри?
хтось може їх вкрасти, якби він помилився? що та як він мав би щось робити? бджола хотіла допомогти,
і думаючи, що хтось її почує, пробурмотіла:
– ви, напевно, з'їли їх, думаючи, що вони морква.
– морква тут не родить! – перебила сова, бо вона була мудра. – я маю хороший огляд, прозорливість
і передбачення. як могло статися, що розумний дорослий заєць зробить таку дурнувацьку помилку?
адже весь цей час сова сиділа тут на паркані, боязкі та нетямущі!
кенгуру зітхнув з розуму на такі розмови. він вважав себе набагато вищим в інтелекті для инших.
він був їхнім лідером, їхнім гуру, – він мав відповіді на всі запитання:
– зайчику, ти повинен десь піти в пошуках оптика. оптик – це той, хто зробить тобі нові.
але тут вже він й сам зрозумів, що заєць був абсолютно безпорадним без його окулярів.
отож, кенгуру голосно проголосив:
– я не можу послати зайця в пошуках чогось конкретного! нехай робить, що хоче, тепер.
– ти можеш, гуру, можеш! – закричав тритон. – ви можете відрядити його з совою.
але сова вже пішла спати: тритон забагато важив, щоб його можна бути зупинити настільки маленькою
проблемою.
– ви можете взяти його у вашу сумку.
але, на жаль, заєць був занадто великим, щоб вписатися до кенгуру в сумку. весь цей час було
зовсім зрозуміло, що ніхто нічого не знав про ті загублені окуляри. – а завтра? завтра буде не сьогодні,
бо як в пісні співається? – "що стосується всіх ваших конструктивних і гуманістичних ідей, зайця то все
не обходило:
загублені окуляри були його особистою проблемою. і, врешті-решт, він мав запасну пару. ось так"
за твором: a passion play, part 2, jethro tull
ви розумієте, бувало, що мій перекладач і перекладав віршами, але майже ніколи, так як і вірші накращі з поетів кострубатять, але то для блага зірок, що моргають жартам)
імпонує викладка
