Видовжують шиї услід
лезам світла самотніх авто,
відкорковують пляшки
отруйної туги
і келихи сліз підіймають
за чорну-пречорну діру в моїм серці
створіння пітьми,
що чатують за мною
безмежною ніччю зими,
бо не відають темні
квітневих пелюсток
любові.