|
Кохання не знає
зворотної дороги:
Той, хто кохає,
іде до кінця!
/Андрій Лаврухін/
Зненацька, як грім серед ясного неба,
Трапляється диво та змінює світ…
Кохання не має на згоду потреби –
Без дозволу душу штовхає в політ.
Одразу бува усвідомити важко,
Що вже до минулого шляху нема.
Вже тіло як клітка, а серце як пташка,
Що рветься з грудей, як з тяжкого ярма.
Висока та чисте – дарунок від Бога
В оточенні свити пекельних спокус!
Тому серед щастя парує тривога –
Аби не відбулися напад чи струс.
Тому так людська допомога потрібна
Від ревнощів, зради, брехні й головне –
Аби не вважали кохання, як гідне,
Що було й не нема, що прийде та мине!
Бо Бог не дарує дива свої вдруге,
Для всіх та для кожного, наче то гра.
Кохання – це іспит, це праця, це туга…
Не вистачить витримки – то й помира.
Воно ж як дитина, народжена в муках –
Беззахисне й щире, хоч сильне й міцне…
Кохання – в турботи та ласки науках,
Зміцніє – то й нас захищати почне.
Кохання від Бога – до спокою й тиші
Веде нас шляхами крізь лід та вогонь
Стаємо сильніші, стаємо світліші,
Як вийдемо з хмари страждань та безсонь.
Та поки всередині й зовні неспокій,
На захист стаємо, як треба – й на смерть!
Та будемо міцно стояти, допоки
Своїх ворогів не розіб'ємо вщерть!
Бо воїн кохання не знає пощади
До ворога щастя, який він не є,
Не маючи права на слабкості й зради,
Під прапором віри, що сили дає,
Веде чи до пекла, чи в рай, чи на плаху,
Без страху до жаху стискає серця…
Кохання не знає зворотного шляху,
І той, хто кохає, іде до кінця!
©~GV~16/8.12.17/
ID:
766266
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.12.2017 01:03:50
© дата внесення змiн: 16.01.2020 16:40:32
автор: Gnat Valjorny
Вкажіть причину вашої скарги
|
