Біда прийшла на нашу Україну.
Страшним потвориськом у вигляді війни.
Щодня достойні люди гинуть,
яких ніколи не згадає ЗМІ.
Біда іде, шматує, трощить, нищить,
не розбираючи, де мати, тато, син чи брат.
А цифри вище, вище, вище, вище
безповоротних нескінченних втрат.
І неможливо це не помічати.
І неможливо бачити себе
у цім контексті жаху і печалі.
Невже Господь це зло не відведе?
Як вистрибнути з зашморгу на шиї?
Як змусити реальність зникнути?
Як можна реалізувати мрії
зі смертю зовсім поруч звикнутись?
Втрачає глузд Планета з кожним бітом,
летить наосліп, втратила вже ось.
Куди ж ми втрапили з своїм Палеолітом?
І не помітили, що вже кінець ось-ось.
(Альона Хомко, 2016)
